«Нам тільки поставити звук Р», або чому логопед починає зовсім не з постановки звука?

Знайома ситуація: звуки Р та Р’ ніяк не з’являються, хоча дитині уже 6–7 років або й більше, батьки звертаються за допомогою до фахівця, озвучуючи чіткий запит «поставте нам звук Р». А логопед на заняттях починає зовсім не з постановки, а з підготовчого етапу, працюючи над розвитком мовленнєвого дихання, фонетико-фонематичних процесів, нормалізацією м’язового тонусу… І батьки щиро дивуються: ми ж просили лише Р? Навіщо оце все інше? Невже для того, щоб «затягнути» час?

Насправді все не зовсім так. По-перше, звук Р - один із найскладніших за артикуляцією. Щоб він з’явився і, головне, автоматизувався у мовленні, артикуляційний апарат і слухове сприйняття дитини мають бути готові до цього. Постановці звука завжди передує підготовчий етап. Без нього – ніяк! В іншому випадку ви начебто будуєте дах тоді, коли ще не готовий фундамент.

Що саме перевіряє й розвиває логопед перед тим, як братися за Р

• Фонематичний слух - уміння почути й вирізнити потрібний звук серед інших, визначити, де він у слові: на початку, в середині чи в кінці. Без цього дитина навіть після постановки звука не зможе контролювати, чи вимовляє вона його правильно.
• Мовленнєве дихання - Р вимагає сильного, спрямованого видиху. Якщо дихання поверхневе чи неправильне, цей звук виходить спотвореним чи взагалі не утворюється. Інколи є потреба в автоматизації інших звуків. Типова ситуація. Батьки звертаються із запитом «нам лише Р», а діагностика виявляє те, що шиплячі досі не автоматизовані. Чи зможемо у такому разі перейти на більш складний рівень, перестрибнувши попередній? У більшості випадків - ні: спершу варто завершити попередній рівень.
• Артикуляційна моторика. Якщо язик млявий, малорухливий або, навпаки, надто напружений - потрібна спеціальна артикуляційна гімнастика, яка тренує саме ці рухи.
• М’язовий тонус - якщо тонус занижений (гіпотонус, язик млявий) або завищений (гіпертонус, напружений, скутий), правильна артикуляція неможлива фізично, яким би точним не було «пояснення» дитині, як вимовляти звук.

Перелічене - лише окремі складові для досягнення успіху. Адже у кожному окремому випадку такі етапи можуть відрізнятися, доповнюватися іншими важливими елементами, зважаючи на особливості оклюзії (прикусу), довжини під’язикової вуздечки, готовності шиплячих, які називають «основою для сонорів».

У будь-якому разі рішення завжди індивідуальні та потребують втручання фахівця. Якщо у вашої дитини схожа ситуація - не поспішайте, довіртеся послідовності роботи.